1. Вступ
Інтернет – світова комп’ютерна мережа. Вона складається з різноманітних комп’ютерних мереж, об’єднаних стандартними угодами про способи обміну інформацією і єдиною системою адресації. Інтернет використовує протоколи сімейства TCP/ІP. Вони забезпечують можливість надійно і швидко передавати інформацію навіть по не надійних каналах зв’язку, а також будувати програмне забезпечення, придатне для роботи на будь-якій апаратурі. Система адресації (URL-адреси) забезпечує унікальними координатами кожен комп’ютер (точніше, практично кожен ресурс комп’ютера), створюючи можливість узяти саме те, що потрібно, і передати саме туди, куди потрібно.
2. Історична довідка
В 1969 році група науковців організації ARPA на замовлення Міністерства Оборони США створило мережу передачі даних, що стала предтечей Іnternet, – вона називалася ARPAnet. ARPAnet була експериментальною мережею, – вона створювалася для підтримки наукових досліджень у військово-промисловій сфері, – зокрема, для дослідження методів побудови мереж, стійких до часткових ушкоджень каналів зв’язку, одержуваним, наприклад, при бомбардуванні авіацією чи ядерних ударів, здатних нормально функціонувати в таких умовах. Ця вимога дає ключ до розуміння принципів побудови і структури Іnternet. Розробникам мережі поставили важке завдання: знайти спосіб передавання інформації по мережі, стійкий до збоїв. Мережа повинна забезпечити надійну передачу інформації навіть при раптовому відключенні частини комп’ютерів мережі та частковому руйнуванні каналів зв’язку. І рішення було знайдено. Називається воно комутацієї пакетів (packet switching). Суть цього рішення така: Інформація передається від передавача до приймача. І передавач і приймач має свою унікальну адресу, яка дає змогу їх однозначно ідентифікувати. Будь-яка інформація, яка підлягає передачі передається не цілісно, а ділиться на фрагменти – пакети. На стороні передавача вся інформація ділиться на пакети і пакети передаються через мережу до приймача. На стороні приймача з пакетів, що прийшли можливо в різний час, в іншій послідівності і різними шляхами інформація збирається докупи. Кожен пакет, крім фрагменту інформації, що в ньому міситься, містить інформацію про адреси передавача та приймача. Ці адреси служать для маршрутизації – вставлення шляху проходження пакетів від передавача до приймача. На момент передачі інформації між передавачем і приймачем повинен існувати фізичний канал зв’язку. Це з’єднання може бути не безпосереднім, а проходити через інші комп’ютери. Це з’єднання може існувати не постійно, а тільки на момент передачі інформації. З’єднання може змінюватись. При проходженні пакетів мережею, частина, чи навіть всі пакети можуть втратитись (внаслідок пошкодження комп’ютерів, через які проходять пакети, чи каналів зв’язку). Якщо пакет не доставлено адресату за певний, наперед означений час, то пакет знищується. Це зроблено для того, щоб в мережі не нагромаджувались недоставлені пакети. Якщо приймач отримав пакет, то він повідомляє про це передавача, надсилає йому квитанцію. Якщо передавач не отримав квитанції на якийсь пакет протягом наперед означеного часу, то він повторно пересилає цей пакет приймачеві. Якщо значна частина пакетів на шляху від передавача до приймача втрачається, або пакети проходять надто повільно, то система приймає рішення про зміну маршруту проходження пакетів. Така організація мережі забезпечила ефективний та надійний спосіб передачі інформації по ненадійних каналах зв’язку.
Передача даних у мережі була організована на основі протоколу Іnternet – ІP. Протокол ІP – це правила й опис роботи мережі. Цей звід включає правила налагодження і підтримки зв’язку в мережі, правила звертання з ІP-пакетами і їхньої обробки, опису мережних пакетів сімейства ІP (їхня структура і т.п.). Мережа задумувалася і проектувалася так, щоб від користувачів не було потрібно ніякої інформації про конкретну структуру мережі. Для того, щоб послати повідомлення по мережі, комп’ютер повинний помістити дані в деякі "кон...
